Сьогоднi ми розповiмо вам одну загадкову iсторiю, яка показує, як важливо бути милосердним по вiдношенню до людей, якi потребують нашої допомоги. Адже нiкому не вiдомо, який сюрприз може пiднести нам життя. Отже, починаємо нашу розповiдь …
Головний герой нашої розповiдi – 17-рiчний юнак на iм’я Андрiй. У цьому життi йому довелося нелегко з самого дитинства. Рiс вiн у бiднiй сiм’ї, без батька. До того ж у нього на руках була молодша сестричка i хвора мама.
Тому хлопцю доводилося поєднувати навчання в школi з роботою в мiсцевому ресторанi. Грошi, якi вiн заробляв, були невеликi. Родинi ледь вистачало на життя!
У той пам’ятний для Андрiя день була якраз його змiна. На годиннику вечiрнiй час, тому людей в ресторанi було багато. Дверi ресторану практично не закривалися: однi вiдвiдувачi йшли, i тут же приходили iншi. Андрiй ледве встигав приймати замовлення та обслуговувати вiдвiдувачiв.
В один з таких моментiв в ресторан зайшла жiнка похилого вiку. Її вигляд був трохи незвичний для вiдвiдувачiв ресторану, а одяг був брудним i мiсцями порваний.
Серед вiдвiдувачiв ресторану тут же пронiсся незадоволений гул. Жiнка важко дихала i ледь трималася на ногах. Але все ж вона зумiла дiстатися до найближчого столика.
Тихим i переривчастим вiд збентеження голосом вона звернулась до сидячих за столиком молодих людей. Вибачаючись, вона просила їх про допомогу.
Не встигнувши пояснити ситуацiю, жiнка побачила перед собою керуючого ресторану. Вiн був в лютi i грубо виштовхав її за дверi.
Жiнка була дуже слабка, тому не втрималася на ногах i впала на дорогу. Зiбравшись з останнiми силами, вона встала i пiшла в провулок, де знаходився чорний хiд ресторану.
Керуючий ресторану, бажаючи загладити, на його погляд, це прикре непорозумiння, запропонував вiдвiдувачам ресторану в якостi бонусу десерт.
Андрiй, який був свiдком цього нелюдського вчинку керiвника, розумiв, що лiтнiй жiнцi не обiйтися без сторонньої допомоги. Помiтивши, в якому напрямку вона пiшла, швидко попрямував до чорного входу ресторану. Там вiн побачив незаслужено скривджену i принижену жiнку.
Андрiй вiддав їй всi свої чайовi, якi заробив в цей вечiр. Вiн розумiв, що жiнка в цей момент дуже в них потребувала, набагато бiльше, нiж вiн. Адже у нього був будинок, куди вiн може повернутися пiсля роботи.
Жiнка з вдячнiстю i зi сльозами на очах взяла у нього грошi. Йдучи, вона сказала юнаковi, що вiн – добра i гiдна людина, i в один прекрасний момент отримає все, чого по праву заслуговує.
Минув деякий час … Андрiй вже почав забувати про цей випадок, але все так само працював в ресторанi. Незважаючи на свою молодiсть, юнак користувався повагою серед своїх колег. Андрiя любили за його чуйнiсть, вiдкритiсть, доброзичливiсть, вмiння знайти спiльну мову з будь-якою людиною.
І ось одного разу вiдкриваються дверi ресторану в зал входить елегантно вбрана дама. Видно було, що у жiнки були не тiльки грошi, але й бездоганний смак.
Бiля її столика миттєво з’явився той самий керуючий ресторану, який бажав будь-що потрапити на очi багатiй вiдвiдувачцi. Керуючий висловив готовнiсть обслужити її особисто.
На що панi вiдповiла, що їй би не хотiлося, щоб її обслуговувала така порожня людина, як вiн. І вона нагадала йому випадок в ресторанi з лiтньою жiнкою. Виявилося, що цiєю жiнкою була саме вона!
Того вечора її пограбували, i вона вирiшила звернутися в один зi своїх ресторанiв за допомогою. І на мiсцi побачила, що у керiвника її ресторану не було нi краплi спiвчуття до бiдної жiнки, яка в той момент так потребувала допомоги.
Вона оголосила йому про своє рiшення його звiльнити, оскiльки не хотiла, щоб такi безсердечнi i грубi люди працювали у неї. Дама покликала до себе офiцiанта Андрiя i представила його як нового керiвника ресторану. Той насилу повiрив такому щастю i щиро подякував жiнцi!
Як же зараз йдуть робочi справи Андрiя? Адже коли його призначили на посаду керуючого, вiн був дуже молодим i недосвiдченим.
Андрiй пройшов спецiальне навчання. І завдяки отриманим знанням i своїм особистим якостям зумiв чудово органiзувати роботу ресторану. Заклад набув ще бiльшої популярностi серед жителiв мiста. У нього тепер було достатньо коштiв, щоб забезпечити безбiдне життя для своєї сiм’ї, лiкування матерi i навчання молодшої сестри.
Отже, погодьтеся, що бувають такi моменти в життi, коли дуже важливо вiдчувати пiдтримку, вiдчувати спiвчуття i спiвпереживання. Доброта i чуйнiсть, готовнiсть надати допомогу i прийти на виручку в скрутну хвилину – дуже цiннi риси характеру. Вони часто викликають вiдповiднi дiї у вiдповiдь. Пiдтвердженням цього i є наша сьогоднiшня iсторiя!
