Хлопець забiг до супермаркету, щоб купити кави. Однак подiя, яка там сталася, запам’ятається йому надовго.
Я хотiв купити кави – забув запастися заздалегiдь. На касi в черзi передi мною стояла лiтня жiнка. Вона була непогано одягнена, але життя безумовно залишило на її обличчi свої слiди.
Судячи з куплених продуктiв, вона жила одна: буханець хлiба, м’ясна нарiзка, молоко i плитка шоколаду.
«80 грн», – сказала дiвчина на касi, рахуючи вартiсть всiх продуктiв бабусi. Замiсть того, щоб дiстати гаманець, жiнка полiзла в кишеню, довго шукаючи в ньому, перебираючи дрiб’язок. Витягнувши нарештi гору монет, вона вiдчула, як терпiння касира i покупцiв, якi стояли
позаду, поступово добiгає кiнця. Всi копiйки бабуся, не замислюючись, вiддала дiвчинi на касi. Перерахувавши, касирша вiдповiла: «50 копiйок не вистачає». «Це все, що у мене є», – вiдповiла бабуся. «Тодi Вам потрiбно щось залишити». Жiнка, поборовшись деякий час з вибором, невпевнено вказала на плитку шоколаду.
До того моменту моє серце вже майже розбилося вщент, i я дав касиру знак про те, що заплачу за бабусю. Я непомiтно простягнув дiвчинi грошi, на пальцях пояснивши, що здачу вона повинна дати старенькiй.
Слава Богу, касирка виявилася тямущою – швидко все зрозумiла. Витягнувши чек, вона вiддала бабусi солiдну здачу зi словами: «Велике спасибi, всi оплачено».
Люди, якi стояли позаду мене, були в вражений. Для мене було важливо не збентежити бабусю, даючи їй грошi безпосередньо. Я хотiв, щоб вона знову вiдчула, що може багато чого собi дозволити, як, напевно, ранiше.
Зi сльозами на очах бабуся запитала: «Ти добра людина, можна я тебе обiйму разок?». «Із задоволенням», – вiдповiв я. Вона взяла свої продукти i попрямувала до виходу, знову посмiхнувшись менi i подякувавши.
«Не могли б Ви зробити менi послугу?» – запитав я. Трохи здивувавшись, вона вiдповiла питанням на питання: «як я можу зробити тобi послугу?». «Будь ласка, йдiть знову в супермаркет i купiть собi все, що побажаєте. Так Ви зробите мене щасливiшим », – сказав я,
посмiхаючись. Бабуся кивнула, i я побажав їй доброго дня. Виходячи на вулицю, я побачив, як вона знову зайшла в супермаркет. Неймовiрне вiдчуття.
Випивши кави, я весь ранок думав про ту зустрiч. Я був вдячний долi, що змусила мене забiгти тодi в супермаркет. Для мене це «пригода» обернулася чимось особливим, добрим, позитивним.
Дякую тобi, бабусю!
