Ніколи не робіть завчасних висновків, iне судіть людину по зовнішності.

Ніч, сидимо з одним товаришем вночiблизько Макдоналдса, їмо якісь американськiбулки з котлетами iкартоплею… Тут стук у вікно… Відчинили… Бомжуватого виду мужичок з якимись сумками в клітинку iтрохи позаду, пацан років 10-ти…

— Хлопці, дайте пару гривень, сина погодувати!…
Спочатку підкотила хвиля недовіри. Знову цiжебраки на алкоголь випрошують, але все ж запитав у нього:

— А ти чому на роботу не хочеш піти, щоб заробити своїй родинiна гідне життя, як всiлюди?… Тобiне соромно це, з сином жебракувати?…

— Вибачте…
Опустив очі, він якось невпевнено повернувся, взяв сина за руку iвони разом потягли свої сумки геть…
не знаю, чому, але щось менiпідказало вийти з машини…

— Гей, мужик!… А що сталося?… Чому ви о третій годинiночiтут бродите?…
— Та додому ніяк дістатися НЕ МОЖЕМО… Приїжджали до дружини в лікарню з села, а там такiціни на медикаменти, що все

віддав… iзаборгував, так, що навіть не знаю, як віддавати тепер… Та я ж не собі, хлопцеві, малого погодувати б! Цілий день нічого не їв. Менiтак соромно…

Не змовляючись, удвох з товаришем ми вискочили з машини iпішли до вікна замовлень…
— Почекай, мужик!…
Купили багато всього, впихнули їм в руки… Батько спочатку соромився, а потім накинувся, разом з сином на їжу…

Між тим, ми розпитали у них, що їх електричка відходить за півтора — двiгодини iв планах у них спробувати доїхати зайцями в рідне село…

— А скільки коштує квиток?…
— 150 гривень…

Назвав точну суму мужик повним ротом…
— 300 гривень вистачить вам доїхати?…

— Ой, та що ви, половини вистачить!…
— Тримай, мужик, може, купиш синовiводички по дорозі…
— Я віддам!…. Спасибі, вам, добрiлюди, давайте запишу телефон, я через тиждень знову приїду, все поверну!…

— Не треба , йдіть з Богом….
— Скажи дядькам спасибі!…

Хлопчик пробелькотів щось нерозбірливе, але очiйого все сказали iбез батьківського наказу….
Ніколи не забуду тiемоції, якiя відчув, коли дивився услід цим двом, якiпоспішали до вокзалу, зiсвоїми картатими сумками, весь час озираючись …

P. s. Чомусь пригадав цю історію, коли вчора менiмій син розповів, як купив у бабусiпакет якихось непотрібних йому яблук за 100 гривень, якiвона продавала за 25 (!), сидячи на холодному бордюрiв центрiміста… Задумайтесь!… За 25 гривень вона згодна сидіти iчекати покупця, аби не жебракувати!… Радий за тебе, синку!… Правильно мислиш!…Поширити

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *