“Приїхав син до тата: – Розлучаюсь. Набридло! Мама права – дружина у мене лiнива

“Прийшов син до батька:
– Розлучаюсь. Набридло! Мама права – дружина у мене лiнива. Скiльки можна самому вигрiбати?

– Прости мене, син, – сказав у вiдповiдь батько.
– За що?

– За те, що я не завжди був добрий з твоєю матiр’ю. Це моя вина, що в тобi є темний куточок з думкою про розлучення…

– Що не розлучатися?

– Нi, не розлучайся… Навiть не думай нiколи про це.

– Терпiти до кiнця днiв?

– Не треба терпiти … Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змiнишся сам – змiниться все навколо.

– Як змiнитися?
– Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона – Його дар для тебе. Твоя радiсть … Твоя помiчниця …

Мати твоїх дiтей … Крихкий сосуд, який Бог дав тобi в руки, щоб ти тримав нiжно, обережно, зберiгав … Все iнше – дрiбницi! Якщо вона щось сьогоднi не вмiє – навчиться. Ти i сам не все вмiєш, що повинен робити …

Якщо щось не встигає – покрий цю її слабкiсть своєю силою i любов’ю… Якщо чогось не знає, розкажи ввечерi за чашкою чаю, нiжно обнявши за плечi… Ваш шлях – вiн тiльки ваш. Ваша любов – тiльки ваша. Той, хто «вставляє» тобi очi ненавистi, – ВОРОГ твого дому.

Навiть якщо це твоя мати… Твiй брат… Або твiй кращий друг… Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозумiти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумiв помреш, але нiкому навiть поганим словом доторкнутися до своєї сiм’ї не дозволиш…

– Вас з мамою теж хотiли розлучити?

– Ми i без «помiчникiв» iнодi мiцно сварилися. Дурними були, гордими… У вас iнше життя. Вас вiд Бога нiхто не жене. Просiть у Нього мудростi. Поступайтеся один одному… Жалiйте i тiште один iншого… Любов, якщо ти не знаєш, вона ж зростає.

Вся її велич, всю її цiннiсть ти побачиш тiльки в глибокiй старостi, коли ту ж саму свою дружину ввечерi нiжно обiймеш за плечi, i вам не потрiбно буде слiв…”.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *