Кажуть, у кожної людини є янгол-охоронець, але ми чомусь думаємо, що вiн лише незримо допомагає в скрутнi хвилини. У цiй iсторiї людина зустрiла свого янгола.
У моєї мами є подруга. Ось виносила вона якось смiття на смiтник. А там бомж. Ну вона викинула кульок i пiшла додому. Весь тиждень ходила на роботу — бомж сумував бiля смiттєвих бакiв в картонному ящику з-пiд холодильника (зима, холодно).
У суботу привезли їй новий кухонний стiл, а старий дiвати нiкуди (чоловiка немає). «Витягну стiл в пiд’їзд, закрию дверi, покличу бомжа, попрошу нехай винесе на смiтник». Так i зробила.
Пiднявся бомж, схопив стiл в оберемок i винiс! Вона йому дає грошi (на пляшку), а вiн пiднiмає очi:
— Можна менi гарячого чаю з шматочком хлiбця? Ви не бiйтеся, я там на пiдвiконнi посиджу почекаю.
Зробила подруга чай i бутерброд з маслом i ковбасою, налила в тарiлку гарячого борщу зi сметаною. Винесла, а сама за дверi шусть i в око дивиться. Поїв бомж, повертається в бiк дверей i тихо так:
— Спасибi вам. Бог усе бачить! — та пiшов…
Так i ходила вона на роботу i пiдгодовувала бомжа.
А одного ранку йде, а його немає, i ввечерi немає, i на наступний день немає!
«Де ж вiн? Може в iнший двiр подався? » Обшукала всi двори — немає. А на серцi тривога i все тут …
Знайшла вона його в лiкарнi (свiт не без добрих людей). Побитий, голодний, брудний, а як її побачив очi аж засвiтилися! Життя в них прокинулось!
— А я вас i не чекав. Тiльки сподiвався i вiрив! Мене Сергiй звуть. Вибачте, напевно незручна ситуацiя. А вас навiть пригостити нiчим не можу, зводити нiкуди …
— Дурень ти, Сергiй! Пригостити, зводити… Я жити без тебе не можу!
З лiкарнi забирала його подруга. Йшли вони поруч. Сергiй тримав її за руку занадто мiцно — раптом це все сон i вона зараз зникне?
Минуло вже 19 рокiв. Вони лiтнi люди. У них є дiти. Свiй бiзнес. Двi машини, 5-кiмнатна квартира, дача з басейном. А вiн все так само мiцно тримає її за руку — а раптом вона зникне? ..
