Повернувшись з роботи додому Свiтлана не виявила там речей свого чоловiка. А у кiмнатi на журнальному столику, лежала записка.
«Свiтлано, пробач менi, але я повинен пiти вiд тебе»
Ось це слово – повинен i пояснювало суть вчинку коханої людини.
П’ять рокiв тому Свiтлана та Андрiй зареєстрували шлюб. Через три роки спiльного життя Андрiй заявив, що готовий стати батьком. Свiтлана пiдтримала його рiшення. Ішов час, але поповнення у сiм’ї так i не сталося. І тодi Свiтлана потай вiд чоловiка пройшла обстеження. Результати цього обстеження i втiшили i засмутили Свiтлану.
З виданого їй на руки заключення висновок, що з нею все гаразд i що вона може бути матiр’ю. І це була радiсна звiстка, якою вона мала подiлитися зi своїм чоловiком.
«А ось як вiн вiдреагує на цю звiстку? – Розмiрковувала Свiтлана, – Адже з цього висновку можна зробити висновок, що вся справа в ньому. Але для будь-якого чоловiка визнання факту, що вiн безплiдний – це свого роду фiаско».
І Свiтлана щоразу вiдкладала свою розмову з чоловiком, тим бiльше що останнiм часом Андрiй завжди був не в дусi. Свiтлана навiть у думках не припускала, що в Андрiя може хтось з’явитися.
“Звичайно, вiн переживає, що у нас немає дiтей, – мiркувала вона, – А якщо йому саме зараз повiдомити, що вся справа в ньому, то це остаточно його пiдкосе”.
І Свiтлана вирiшила дочекатися сприятливiшого моменту, щоб поговорити по душi з чоловiком. Але такого фiналу сiмейного життя вона зовсiм не очiкувала. Свiтлана тяжко переживала розлучення з чоловiком. Їй нелегко було викреслити iз життя кохану людину.
Так як дiтей у них не було, то розлучили їх без проблем. Але i пiсля розлучення Свiтлана ще довго приходила до тями.
Минуло три роки.
Свiтлана вийшла замiж. Народила доньку. Якось у ясний лiтнiй день, прогулюючись з донькою мiським парком, Свiтлана зустрiла там колишнього чоловiка. Вiн вiз за руку хлопчика, якому на вигляд було близько трьох рокiв.
– Свiтлано, привiт! Як я радий бачити тебе! – вигукнув Андрiй.
– Взаємно, – вiдповiла без ентузiазму Свiтлана.
– Це твоя дитина? – поцiкавився Андрiй.
– А чия ж ще, – вiдповiла Свiтлана.
– Значить тобi допомогли?
– З чим?
– Ну, я маю на увазi, що тепер ти можеш мати своїх дiтей, – пояснив Андрiй.
– Я завжди могла i незадовго до твого вiдходу проходила обстеження. Так що зi мною i тодi все було гаразд.
– Ти хочеш сказати, що вся справа була в менi, – задумливо промовив Андрiй.
– Саме так, – пiдтвердила Свiтлана, поставивши Андрiя в глухий кут.
– Але в мене теж все гаразд, – не погоджувався зi Свiтланою Андрiй, – а знаєш, я досi не можу тебе забути, – може тому й не ладнається моє життя у другому шлюбi.
Свiтлана нiяк не вiдреагувала на його зiзнання, адже в неї у другому шлюбi все було чудово. Розлучившись зi Свiтланою Андрiй замислився. У своїх спогадах вiн повернувся в момент, коли зважився пiти вiд Свiтлани.
На корпоративному вечорi вiн прийняв зайвого. А потiм опинився у квартирi у Христини. Через кiлька тижнiв вона приголомшила його звiсткою, що вона матиме дитину. Вiн тут же вирiшив пiти з дому. Все сталося так стрiмко, що вiн просто не мав часу на обмiрковування свого рiшення.
Сiмейне життя з Христиною якось одразу не залагодилося, але як порядна людина, Андрiй не мiг залишити свого сина без батька.
І ось тепер пiсля розмови з колишньою дружиною у Андрiя виникли сумнiви. І вiн потай вiд дружини зробив тест на батькiвство.
Пiсля отримання результату тесту на руки Андрiй подав заяву на розлучення. Вiн лаяв себе за те поспiшне рiшення, яке ухвалив три роки тому, вирiшивши розлучитися зi Свiтланою.
