Особливу силу мала так звана “юр’євська роса”. Вона з’являлася рано вранцi
У суботу 6 травня вiдзначається народне свято Єгорiй Весняний, вiн же Юр’єв день.
Для вiруючих православної церкви це дата пам’ятi праведника i великого мученика Георгiя Змiєборця – одного з найшанованiших святих. Ім’я
Георгiй не слов’янське, тому народ використовував його похiднi – Єгорiй та Юрiй.
Єгорiй Весняний 6 травня: традицiї свята
З цього дня розпочиналися активнi польовi роботи. На поля, засiянi ранiше, вiруючi виходили служити молебнi, ниви окропляли святою водою.
Крiм того, особливу силу мала так звана “юр’євська роса”. Вона з’являлася рано вранцi. В цей час треба було вийти на луг i покататися
травою. Вважалося, що це додасть сил та здоров’я.
Якщо вигнати на свiтанку худобу на луг, це пiде їй на користь. Так i казали: “На Юрiя роса – не треба коням вiвса”. При цьому юр’євськi
роси могли завдати шкоди домашнiм тваринам. Якщо хтось хотiв зла господарям, вiн мiг зiбрати росу, намочити в нiй полотно, а потiм накинути
на худобу. У результатi корiв зникало молоко, а телята втрачали зiр.
У Єгор’єв день худобу називали iменинником. Їй всiляко загравали, чистили, годували краще, нiж у звичайнi днi. Варто зазначити, що
категорично заборонялося що-небудь робити з вовни навiть просто брати в руки вовнянi нитки. Жiнки намагалися навiть не дивитись у їхнiй
бiк. Люди боялися, що вовки багато овець поцуплять.
Пастухiв також вiтали 6 травня з їхнiм професiйним святом. Пiсля того, як худобу виганяли на луки, їх пригощали яєчнею, обдаровували
тканинами та грошима. На цьому святi було прийнято веселитися всiм селом.
Крiм того, селяни спостерiгали погоду. Це було важливо, адже за нею можна було робити висновки щодо майбутнього врожаю. “На Єгорiя мороз –
буде просо та овес”, – вiрили в народi.
